Україна потребує національної стратегії та плану дій щодо забезпечення сталого розвитку генетичних ресурсів сільськогосподарських тварин

zb.gen.28.05.2020Все більше значення для світової спільноти набуває  проблема цілеспрямованого управління генетичними ресурсами в сільському господарстві. Велика різноманітність тваринницьких генетичних ресурсів є важливим фактором для їх адаптації до умов утримання і розвитку виробництва сільськогосподарської продукції. Разом з тим, проблема підтримки генетичного розмаїття знаходиться під загрозою. Необхідність збереження цього потенціалу обумовлена такими причинами як зміна клімату і небезпечність з’явлення нових, в тому числі інфекційних, захворювань тварин. Важливе значення мають дані щодо темпів зникнення тих генетичних ресурсів, за якими не встановлено контроль з боку фахівців, не відомі їх характеристики та потенціал. Необхідно концентрувати всі зусилля, що мають бути направлені на розуміння пріоритетів і захисту світових генетичних ресурсів.

Генетичні ресурси тварин відносяться до найбільш цінних і стратегічно важливих запасів кожної країни. Вони є основним засобом для господарств, які розводять тварин, і належать до числа найважливіших ресурсів для фермерських господарств. Збереження на достатньо високому рівні генетичного розмаїття сільськогосподарських тварин створює підґрунтя для ефективного ведення селекційно-племінної роботи і визначає її спрямованість на підвищення рівня адаптивності та відтворних ознак тварин, що забезпечить конкурентоспроможність вітчизняних порід. Автохтонні локальні породи володіють значним резервом генетичної мінливості і комплексом генів, фенотиповий прояв яких забезпечує унікальні якісні показники продукції та раціональне використання ними малопридатних сільськогосподарських територій, на яких недоцільно утримувати тварин комерційних порід. Відповідно до цього створюються додаткові можливості у  повному обсязі задовольняти споживчий попит населення і підвищувати якість та екологічну безпечність продукції тваринництва.

Ратифікація Україною в 1994 р. Конвенції про біологічне різноманіття, схвалення прийнятої у 2007 р. Інтерлакенської декларації глобального плану дій щодо генетичних ресурсів та підписання 2012 р. Ногайського протоколу про доступ до генетичних ресурсів та справедливий і рівноправний розподіл вигоди від їхнього використання, накладає на нашу країну певні зобов’язання.

Проведено дослідження з аналізу стану і здійснено характеристику існуючого біорозмаїття сільськогосподарських тварин у сільськогосподарських підприємствах з точки зору тенденцій розвитку та пов'язаних з ними ризиків щодо генетичних ресурсів сільськогосподарських тварин. Встановлено поточні статуси (категорії) ризику кожної підконтрольної породної популяції великої рогатої худоби України.

Виявлено тенденцію до щорічного скорочення як чисельності суб’єктів племінної справи у відповідній підгалузі тваринництва, так і загального та маточного поголів’я у локальних та зникаючих породах. За даними Державного реєстру племінних тварин, в Україні на межі повного зникнення перебувають сіра українська, білоголова українська, лебединська породи великої рогатої худоби; українська степова ряба, та українська степова біла породи свиней; сокільська та українська гірсько-карпатська породи овець, гуцульська порода коней. Упродовж 2014 - 2018 рр. втрачено останні племінні (підконтрольні) стада бурої карпатської великої рогатої худоби та свиней миргородської порід.

Ситуація, яка склалася нині у тваринництві України, досить складна з  огляду на використання в процесі виробництва продукції обмеженої кількості високопродуктивних спеціалізованих порід сільськогосподарських тварин.

Підтримання біорозмаїття генетичних ресурсів тварин також потребує систематичного підходу до роботи в генофондних стадах, який передбачає одержання об’єктивної інформації щодо підконтрольних популяцій і створення бази даних для аналізу їх структури, планування селекційно-племінної роботи, дослідження генетичних процесів та вирішення комплексу питань щодо їх збереження та використання.

Відсутність національної стратегії, плану дій з генетичними ресурсами, чіткої ефективної системи управління і забезпечення їх сталого розвитку, централізованої інформаційної системи та постійного моніторингу і контролю призводить до втрати вітчизняних унікальних порід і типів сільськогосподарських тварин. З метою посилення координації заходів із вдосконалення та збереження генетичних ресурсів тварин на національному і міжнародних рівнях необхідно створення в Україні Національного центру генетичних ресурсів тварин. Одним із основних заходів є продовження фінансової підтримки Програми збереження та раціонального використання генетичних ресурсів сільськогосподарських тварин. Проте впродовж останніх років через низку об’єктивних і суб’єктивних причин ця програма майже не фінансувалася, що призвело до різкого зменшення чисельності сільськогосподарських тварин локальних і зникаючих порід.

Науковими установами НААН було розроблено цільові Програми збереження генофонду основних видів сільськогосподарських тварин в Україні на період до 2015 року та на 2017–2025 роки, але вони не затверджені галузевим міністерством і не отримали офіційного статусу. За результатами виконання програм наукових досліджень розроблено методологічні та організаційні основи збереження генофонду сільськогосподарських тварин, визначено генофондні об’єкти та систему роботи в них. Крім наукових досліджень, сформовано мережу галузевих кріобанків та продовжується створення кріоколекції генетичного матеріалу за видами тварин.

На реалізацію програм спрямовувалося створення і функціонування Банку генетичних ресурсів тварин Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця НААН, який постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р.   № 472-р  віднесеного до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання. У Банку зберігається і систематично поповнюється генетичний матеріал усіх видів сільськогосподарських тварин у вигляді статевих та соматичних клітин для використання з науково- дослідною і виробничою метою.

Останніми роками Банк генетичних ресурсів тварин ІРГТ імені М.В.Зубця НААН поповнено з високою племінною цінністю та з відповідними фізіологічними характеристиками спермою плідників, зокрема, півнів бірківської барвистої, полтавської глинястої, плімутрок білий популяцій Х-1 і Х-2 популяцій курей, баранів сокільської та української гірськокарпатської порід. Вперше в Україні створено кріоколекцію еякульованих сперматозоїдів кнурів (української степової білої, української степової рябої та миргородської порід) та яйцеклітин свиноматок. Закладено на довгострокове зберігання ембріони корів сірої української та  білоголової української порід.

Інститутом розроблено концептуальні підходи щодо відбору генетичного матеріалу для зберігання і систему збереження генетичного біорозмаїття тварин, конкретизовано загальні методологічні підходи до оцінки специфіки генетичних ресурсів. Результатом роботи Інституту стало набуття Україною з 2009 р. членства у Європейському регіональному центрі генетичних ресурсів тварин (European Regional Focal Point for Animal Genetic Resources, ERFP) при FAO (https://www.animalgeneticresources.net/).

Наразі науковими установами Відділення зоотехнії НААН у тісній співпраці з племінними господарствами з розведення локальних, зникаючих і малочисельних порід  впроваджується технологія кріозбереження генетичних ресурсів сільськогосподарських тварин, у тому числі і як «віртуальних генофондних кріостад». Це дасть можливість забезпечити ефективне  збереження  біорозмаїття,  оцінку і регулювання збалансованості агроекосистем. Проводиться оцінка оригінальності якісних показників і технологічних особливостей тваринницької сировини від унікальних вітчизняних порід для одержання вітчизняної продукції під маркою національного екобренду.